Познайомили з дуже цікавим мужиком. На вигляд більше схожий на бомжа. Але має декілька патентів на винаходи щодо виробництва супутникових тарілок. У нього цех в Хмельницькому. Торгує на усю Україну. Апаратури в цехові близько на 1 млн. грн. Зокрема лазерна і вакуумна установка, пристрої для випробування виробів на вібрацію, температурні коливання, електропробій та ін., кілька станків з ЧПУ.У світі мінімально можливий допуск на кривизну тарілки складає 1,2. А він виробляє тарілки з допуском 0,08. Каже, що така точність дозволяє значно зменшувати розміри тарілки за тієї ж якості прийому. В принципі може виробляти тарілки діаметром і в 7 м і навіть в 9 м.
Більше того, він обладнує тарілки сервомотором і позиціонером. Не виходячи з кімнати, натисканням на дві-три кнопки супутникова тарілка переорієнтовується на інший супутник з іншим набором каналів. Загалом така тарілка може націлюватися на 20-30 телевізійних супутників. Щоправда і ціна нічо так. Весь комплект складає до 2,5 тисячі грн. Хоча, як він каже, що основну вартість складає апаратура, котру він закупляє лише в Британії або в Кореї. Китай та Польщу не бере принципово.
В мене виникло питання: "А навіщо мені стільки каналів?" В контексті питання "Навіщо мені телевізор взагалі?" воно стає значно гострішим.
Щодо перегляду телевізора прочитав класне інтерв'ю Олега Скрипки (ВВ). Рекомендую.
1 коментар:
Можливо цей бомжуватий "Кулибин" складає "Малютку" в себе в підвалі.;)Чесно кажучи я також не розумію люд, який ставить ці тарілочки. Навіщо здоровій самодостатній людині стільки каналів. Навіть важко уявити собі скільки часу потрібно в добу потратити лише на перемикання каналів. Чоловік перетворюється в зомбі з пультом в руці. Як на мене, немає кращого релаксу, як розтянутись на дивані з якоюсь книжечкою чи журналом.
Дописати коментар