05 червня 2016

1943 рік. Йшов другий рік війни

Йшов 1943 рік. Війна для Радянського Союзу тривали вже два роки. Хоча для деяких країн війна розпочалася майже 4 роки тому. Позаду була оборона Москви, Сталінградська битва, Ржевська битва, мільйони загиблих. Попереду – Курська дуга, взяття Берліну, перемога.

Як жило тоді радянське суспільство?

Клавдія Шульженко час від часу їздила до Німеччини на концерти, які відбувалися у концертному залі в Рехстазі та на корпоративи, які організовувалися для власників заводів, на яких вироблялися танки та літаки. Навіть отримала почесну нагороду за кращу іноземну пісню. Її звичайно потім розстріляли.

Один з футболістів московського Торпедо підписав контракт з ФК Дрезден. Він заявив, що у футбол в СРСР грати важко. Частина його команди пішла на фронт, а частина разом з іншими працівниками автозаводу імені Фрунзе була евакуйована до Туркменістану. А сім’ю треба ж чимось годувати. Хто його осудить? Його звичайно потім розстріляли.

Частина депутатів Верховного Совета СССР закликала до мирного розв’язання військового конфлікту на заході СРСР та наголошували на неприпустимості бойових дій у мирних містах, наполягали на відсутності бойових частин вермахту на окупованій території України та Білорусії. Їх усіх звичайно потім розстріляли.

Певною популярністю користувалися німецькі фільми та музика. І хоча в деяких німецьких фільмах показували радянських військових як бандитів та все ж після недовгого обурення покази в кінотеатрах продовжувалася. Глядачі казали, що вони поза політикою. Їх всіх на виході звичайно заарештовували і потім розстрілювали.

Один пересічний громадянин написав, що Сталін – грузинський барига. Його звичайно потім розстріляли.

Газета «Правда» оприлюднила список журналістів, які отримали акредитацію у відомстві Йозефа Геббельса. Заступник міністра інформації СРСР засудила цю публікацію. Журналісти обурилися. Вони виборювали своє право на професію. Вони мусили співпрацювати з владою на тимчасово окупованих територіях. Звичайно, їх ніхто не пустить у концтабори та не запросить відвідати розстріли радянських полонених. Але ж можна буде зняти сюжети про те, як німці лагодять дороги, про наслідки радянських артобстрілів. Це ж такий матеріал! Їх усіх звичайно потім розстріляли точно за списком. І зам міністра теж. І міністра.

P.S. Слабке місце кожної аналогії – це те, що це лише аналогія.
P.P.S. Тема Лейпцизької шоколадної фабрики не розкрита.

Немає коментарів: