Я лише зараз взнав, що мій дід у 1941 році служив у Брестський фортеці. І точно в переддень війни він повіз одного з офіцерів на якісь навчання. Це його і врятувало. Він казав, що ніколи нічого більше не чув про тих, з ким служив у фортеці. Почалася війна і він потрапив у полон. Полонених було дуже багато і німці не встигали будувати концентраційні табори. Загорожі були ще не надійні. Цим скористався мій дід і ще один полонений. Їм вдалося чимось перерізати дріт і втекти. Наздогнав фронт. Пройшов усю війну водієм "полуторки".
А 12 травня 1945 року уже після офіційного закінчення війни перевозив у Німеччині якусь форму. Тоді лісами блукало багато німецьких військових. Хтось здавався, хтось стріляв. Мій дід побачив обабіч дороги озброєних фашистів. Зрозумів, що загальмувати і розвернутися він уже не встигне. Вирішив прориватися і натис на "газ". Німці підхопилися і почали стріляти по шинах. На щастя, колеса були з "гусматику"(цільнолита гума) і кулі їм не зашкодили. Але один з німців полоснув чергою по кабіні і кузову. Дід казав, що він все життя пам'ятав очі того німця. Офіцер, який супроводжував вантаж, загинув. Моєму діду куля прошила обидві ноги в області коліна. Він ледве доїхав до наших. Зупинився і знепритомнів. Коли з нього знімали чоботи, то звідти просто вилилося багато крові.
Потрапив у госпіталь. Там йому вирішили ампутувати обидві ноги. Він відмовився. Лікарі загіпсували йому ноги і так він пролежав у госпіталі здається десь до серпня. Просив зняти гіпс, йому відмовляли, казали, що ще рано. Але вночі він за допомогою свого односельчанина зняв гіпс, з'ясував, що там вже почалися гнійні процеси і вирішив тікати з госпіталю.
Добрався до села. Прийшов до хати де він жив до війни зі своєю жінкою. І там застав її з іншим. Мовчки, без скандалу він зібрав свої речі і пішов від неї. Вже пізніше він одружився вдруге. На моїй бабусі. Все життя його любили і поважали в селі. Все життя він ходив своїми ногами, які йому колись хотіли ампутувати. Іноді на зміну погоди вони боліли.
Не любив розповідати про війну. Хоча ми, онуки, часто його просили про це. І дуже не любив радянські фільми про війну. Завжди казав, що насправді все було не так, як там показували.
Немає коментарів:
Дописати коментар