29 листопада 2010

Я третій серед учнів області з інформатики

В Україні проводяться цікаві конкурси для школярів: Левеня - з фізики, Кенгуру - з математики та Бобер - з інформатики. Вони навіть вже встигли стати міжнародними.

Конкурс "Бобер" проводиться з 2008 року. На сайті конкурсу опублікований архів завдань за минулі роки.

Є можливість виконувати завдання вдома за власним комп'ютером, без нагляду учителів. Навіщо цей конкурс дитині? Чому вона має брати в ньому участь? А тому що це цікаво. Принаймні так задумувалося. Але дистанційна форма в Україні не може прижитися. Ми звикли намагатися обійти систему. Батькам потрібно щоб дитина виграла. Але для чого? Цей виграш взагалі нічого не дає. Можливо хіба повагу від однолітків. Якщо, звичайно, дитина виконала завдання самостійно. А так просто брязкальце. В нас відчувається якась туземська тяга до різних "брязкалець": звань, грамот, медалей, рейтингів.

Я знаю, що багато дітей виконували завдання частково або взагалі не виконували. Пощастило тим, в кого батьки добре знаються на інформатиці.

Як це було в мене. Якось в суботу ввечері подзвонив мені начальник і попросив допомогти його сину-п'ятикласнику виконати завдання конкурсу. Конкурс розпочинався в неділю о 10.00. Мотивація його сина: "Я інформатику не знаю, але ж в тебе на роботі є ті, хто знає!"

Перші кілька завдань я просто підказував. А потім зі словами "Малєц, в сторону" сів за комп'ютер і почав думати. Завдання хороші. Хоча деякі питання були неоднозначні. Тобто я міг би досягти результату різними шляхами. Але правильним вважається лише один. Вибирав навмання.

За результатами по області я зайняв серед учнів 5-х класів 2 місце, а серед учнів 5-11 класів - 3 місце. Хтось виявився крутішим мене :-). Шкода, що в мене під рукою немає самих завдань і розшифровки відповідей. По тому, що я бачив краєм ока, в мене є великі сумніви.

А тепер запитання: "Як думаєте, чому в першій п'ятірці лише учні 5-6 класів?"

Ось не розумію батьків та й усе!

3 коментарі:

doompler сказав...

Батьки хочуть гордитись своїм чадом.Відшукати в ньому щось "етаке", навіть якщо його немає. Але є ще більша тяга втерти носа своєму ближньому, мовляв глянь який у мене розумний син. Менталітет.
А на рахунок 3 місця не біда головне не перемога а участь. ;)

Олег Суховірський сказав...

Коли виконував завдання, думав як би скоріше цього збутися. А зараз жалкую, що не напрягся. Якийсь спортивний інтерес проснувся. Хотів би перемогти.

Litvintsuk@rambler.ru сказав...

Олег, те саме і в нас в школі. Молодші учні ще шукають входи і виходи щоб "рубанути який небудь конкурс чужими руками" і батьки "напрягають всіх кого можна щоб їхні діти були на висоті"... хоча кому воно потрібно! Це получається змагання між вчителями, старшими, доцентами( так як в твому випадку ), іт. д. А на рахунок спортивного інтересу, який в тебе проснувся, то я тобі вірю а прикинь який би "малєц" був "проффесор"