06 вересня 2009

Я вільна людина

Думав про це ще минулого року. Але за рік точно переконався, що з посади треба йти. Роботи стало занадто багато, відповідальність звісно теж висока. Відпустки фактично не було.
У державних інституціях зарплатня від кількості виконаної роботи не залежить.
Написав заяву про перехід на посаду викладача.
Керівництво запропонувало іншу посаду. Дуууже цікаву. Але мені здається, що єдиний плюс у цій посаді - це гучна назва і окремий кабінет. А насправді посада виглядає суцільною каторгою.
Тому вітайте! Я рядовий викладач. З максимальним навантаженням. Перший тиждень переконує мене в правильності рішення. Нехай доводиться іноді читати по 5 пар в день (наступного тижня у четвер взагалі буде 7 пар), але після пар я йду додому! А не думаю, де що в академії відвалилося чи в мережі чи ще десь. І у вихідні виходити не треба.

P.S. "Я думав рабів не звільняють, а продають"

4 коментарі:

Андрій Корнілов сказав...

вітаю. а шо за посада?

Олег Суховірський сказав...

заступник проректора

Андрій Корнілов сказав...

думаю марно відмовився. в плані карєри ти вибрав гірший шлях

Олег Суховірський сказав...

Можливо. Я думав. Я в дитинстві завжди мріяв бути якимось начальником. Мене батько вилікував. Якось, коли я вже був на 3-4 курсі універа і ми будували влітку хату, він мене вранці запитав, чи хочу я бути сьогодні начальником БСУ. Я звісно погодився. А ми тоді мурували, була купа народу. Два майстра клали цеглу, усі інші підносили розчин, цеглу, допомагали з риштовкою. Я був начальником БСУ. Знаєш, що таке БСУ? Бєтонно-смєсітєльний узєл. Я цілий день сам робив розчин і сам його грузив у відра. Ввечері нормально ні розігнутися ні зігнутися не міг.
Так от, мені фактично пропонували посаду начальника БСУ. З купою роботи і з великою відповідальністю. Тобто така собі посада крайнього.
До речі, наскільки я зрозумів, цю посаду врешті просто ліквідовують. Дурних не знайшлося :-) Усі обов"язки мають покласти на проректора. І щось він зараз дуже невеселий ходить :-)
А кар"єра щось мене не цікавить. Може треба лікуватися, бо здорові амбіції йдуть лише на користь?